“Українці знають, що найважче ще попереду, і що час працює проти них”. Огляд західних медіа

Останніми днями провідні західні медіа пильно стежать за боями за Покровськ. Оглядачі сходяться на думці, що Україна скоро втратить контроль над містом, і що Збройним силам України краще відійти, щоб зберегти людей. У текстах, щоправда, немає інсайтів про те, чи буде українцям вигідніше воювати на нових позиціях. У деяких медіа наголосили, що Покровськ вважали втраченим ще рік тому, але ЗСУ вдавалося утримувати його аж досі, тож у української сторони був час підготувати відступ.

““Майкл”, командир “Тайфуну”, підрозділу безпілотників спеціального призначення, що веде бойові дії в цьому районі, каже, що Росія повністю контролює щонайменше 60 відсотків самого Покровська, а решта території є спірною. “Вся північна частина є сірою зоною”, – каже він. Але джерело в українській розвідці стверджує, що баланс залежить не стільки від горизонтальної географії, скільки від вертикального домінування. “Потрібно розуміти, хто контролює висотні будівлі, – каже джерело. – Не так важливо, що відбувається на рівні землі””, – процитували у The Economist.

“Україна бореться за відновлення контролю над ключовими висотами, щоб розблокувати підрозділи, оточені ворогом далі на південь, – пояснили у британському виданні. – Найбільш серйозна проблема – це висоти на півночі Покровська. “Схоже, ми втратимо частину наших підрозділів”, – каже офіцер. Але ситуація не набагато краща в Мирнограді на сході, де українські війська ризикують опинитися в оточенні. Коридор на півночі почав закриватися 26 жовтня, коли російські війська увійшли в міську зону Родинського. Їх витіснили принаймні один раз, і на відеозаписах видно купи російських трупів, але вони повернулися. Українці стримують спроби росіян закрити прогалину в кільці, яка зараз становить лише кілька кілометрів завширшки”.

“Прогрес Росії базується на масі: людях і зброї, – продовжувався текст. – “Інколи це один до шести, один до восьми, один до десяти, вони продовжують кидати туди свої тіла, – каже Майкл з “Тайфуну”. – Клаузевіц був би шокований, якби побачив деякі з цих співвідношень”. Однак не менш важливо, що Росія випереджає Україну у війні дронів. Україна розгорнула рекордну кількість дронових загонів у цьому секторі, але бореться проти ворога, який має більше ресурсів. Елітні формування, такі як “Рубікон”, що підпорядковуються безпосередньо Міністерству оборони в Москві, домінують у небі. Російські дрони чатують уздовж основних маршрутів постачання України. Вони не летять за ціллю, а вже зависають у небі або чекають на узбіччі дороги, готові напасти із засідки. Завдяки більшій кількості дронів дальнього радіусу дії, Росія може бити на кілька кілометрів глибше. Це означає, що вони можуть полювати на українських операторів дронів майже безкарно”.

“Чи зможе Росія підтримувати такий рівень атак, невідомо. Її здобутки, які все ще є відносно невеликими, даються величезною ціною в крові. Проте довго стримуваний крах оборони Покровська свідчить про те, що вони знайшли формулу, яка, хоч і жахлива, працює. Зі свого боку, Україна страждає від системної недуги поганого планування та паралічу перед обличчям поганих новин. Військові та політичні керівники не змогли розпочати будівництво нових підземних укріплень у відповідь на російські війну масою та дрони. Покровськ – це не кінець історії, але це має бути сигналом до пробудження. “Росія набула відчуття куражу, – каже джерело з розвідки. – Настав час усім, і вдома, і на Заході, припинити байдикувати””, – говорилося також у тексті The Economist.

Про те, наскільки важко стало українським військовослужбовцям вести бойові дії через домінування російських безпілотників на передовій, написали також чимало видань. The New York Times опублікував велику детальну історію про поранення безпілотником українського військовослужбовця. Через неможливість негайної евакуації чоловіку з серйозно пораненою ногою довелося проповзти велику відстань у сірій зоні, а згодом ще чекати на транспортацію у лікарню, коли за ним і його побратимами чатували російські дрони. Але історія стосувалася також українських безпілотників – зокрема, евакуювали військовослужбовця теж за допомогою дистанційно керованої машини.

Le Monde наголосив, що тепер українські військовослужбовці місяцями не можуть вийти з позицій через постійну присутність російських безпілотників. При цьому вони більше не мають ніякого перепочинку навіть уночі і ніяких контактів із рідними. У французькому виданні зазначили, що причина такого стану справ – також у браку людей у української сторони. На проблему комплектування ЗСУ ненавмисно звернула увагу знаменита американська акторка і філантропка Анджеліна Джолі, одного з українських охоронців якої забрали у ТЦК прямо із “зіркового” кортежу. Джолі відвідала Херсон.

Прийняти боротьбу і перемогти

Попри складну ситуацію на фронті в Україні і в економіці і політиці союзників, мало хто із оглядачів провідних західних медіа поширювали упадницькі настрої. Більшість, навпаки, демонстрували підтримку України і закликали до піддтримки свої уряди.

“Війни ведуться на полі бою, але вони також є випробуванням фінансової сили, – писав усе той же The Economist. – У тривалих конфліктах здатність і воля мобілізувати ресурси та знайти нові способи залучення коштів мають критичне значення для визначення переможця: іноді вони є вирішальним фактором. Ця істина незабаром стане надто реальною для Європи. Україна стикається із жорстокою фінансовою кризою. Якщо нічого не зміниться, у кінці лютого в неї закінчаться гроші. Ця межа швидко наближається тепер, коли президент Дональд Трамп скоротив фінансову підтримку України з боку Америки, надії на перемир'я зникають, а російські дрони руйнують енергетичну мережу України, намагаючись зламати її волю”.

“Обтяжена боргами, розрізнена Європа повинна знайти гроші, щоб підтримати Україну в боротьбі, – наголосили у британському виданні. – Але було б великою помилкою розглядати цей запит на гроші лише як болісний процес щорічного бюджетування. Натомість це історична можливість змінити баланс сил між Європою та Росією, викривши фінансову слабкість Кремля та змінивши розрахунки Владіміра Путіна стосовно війни та миру. Це також шанс пришвидшити намагання Європи встановити свою військову та фінансову незалежність від Америки”.

“Рахунок для України вищий, ніж усвідомлюють більшість європейців, але це також вигідна угода, – переконували читачів у The Economist. – Після майже чотирьох років війни вартість бойових дій є величезною. До кінця 2025 року військові витрати України, які визначаються як її оборонний бюджет плюс іноземні подарунки у вигляді зброї та військових грантів, становитимуть загалом приблизно 360 млрд доларів. Цього року на військові витрати буде потрібно 100-110 млрд доларів, що є найвищою сумою на сьогодні і становить приблизно половину ВВП України”. 

“Чотирирічна програма коштуватиме 390 млрд доларів, які майже повністю складатимуться з пожертвуваної зброї та грошових коштів для фінансування дефіциту бюджету України. Це багато, але це все одно вигідно. Розподілений між економічними ресурсами всіх членів НАТО, не враховуючи Америку, цей чек для України є прийнятним: щорічні витрати зростуть з 0,2 відсотка ВВП минулого року до 0,4 відсотка. Альтернативою був би програш України у війні і перетворення її у розчаровану, напівзруйновану державу, армію та оборонну промисловість якої міг би використати Путін як частину нової, відродженої російської загрози”.

Автори тексту прямо заявили, що “ця газета підтримує конфіскацію російських активів, але їх не вистачає на 230 млрд доларів”. “З огляду на масштаб виклику, перед яким стоїть Європа, певна форма спільного запозичення була би виправданою, – продовжував The Economist. – Далека від підриву міжнародного статусу євро, спільна емісія облігацій ЄС створила би більший пул спільного боргу, поглибивши єдиний капітальний ринок Європи та посиливши роль євро як резервної валюти. Багаторічний горизонт закупівель озброєння допоміг би Європі послідовно розбудовувати свою оборонну промисловість. У короткостроковій перспективі Європа не повинна вагатися купувати американське озброєння, яке потрібно Україні, включаючи системи протиповітряної оборони. Пізніше витрати повинні сприяти європейським оборонним компаніям, які розробляють власні системи, а також передовим оборонно-технологічним виробникам України”.

“Попереду чекають серйозні проблеми. Викликати відчай у Путіна – благородна мета, але це може бути складно, якщо Росія зможе залучити кошти Китаю. Прийняття рішень між ЄС і НАТО, до якого входять Велика Британія, Норвегія і Канада, має бути більш оперативним. Заходи захисту від корупції є важливими, але вони не повинні підривати впевненість України – і Кремля – у тому, що гроші так чи інакше надійдуть. Європа повинна набратися мужності і визнати свою силу. Її військовий бюджет уже в чотири рази перевищує російський, а економіка – в десять разів. Європа повинна не уникати фінансової боротьби з Кремлем, а прийняти її – і виграти війну”, – підсумували у британському виданні.

The Wall Street Journal, своєю чергою, поділилися спостереженнями зі Сполучених Штатів. “У березні 2022 року 67 відсотків виборців Трампа позитивно ставилися до Зеленського. Але через російську дезінформацію проти нього на мільйони доларів, неулесливі звинувачення Трампа та власні прорахунки Зеленського, до березня 2025 року цей показник впав до 19 відсотків. Найбільш очевидний промах стався минулого року, коли Зеленський з'явився разом із представниками Камали Гарріс на заході в Пенсильванії, що нагадував передвиборчу кампанію, за 44 дні до виборів і через 155 днів після того, як спікер Палати представників Майк Джонсон поставив на карту свою посаду, щоб ухвалити закон про надання Україні допомоги на суму 61 мільярд доларів. Команда Зеленського ігнорувала виборців Трампа. Протягом багатьох років деякі консервативні медійні особистості налаштовували консерваторів проти України, тоді як проукраїнські сили відповідали CNN, MSNBC або “60 хвилин””, – нагадали у WSJ.

Тепер же, говорилося далі у тексті, “Зеленський дає інтерв'ю The Ben Shapiro Show, Special Report with Brett Baier та Newsmax. У серпні український президент провів у Києві молитовний сніданок в американському стилі, який зібрав тисячі віруючих з України, Америки та всього світу. Незабаром після цього популярний ведучий Trinity Broadcasting Network Джоел Розенберг взяв інтерв'ю у Зеленського в Києві. З червня опитування Ukraine Freedom Project показало 22-відсоткове зростання підтримки військової допомоги серед релігійних консерваторів і 18-відсоткове зростання серед республіканців, які щотижня відвідують церкву. Зміна тактики Зеленського більш ніж подвоїла його рейтинг серед виборців Трампа за останні сім місяців. Чому це важливо? Наше опитування виборців республіканців у жовтні показало, що 78 відсотків республіканців, які симпатизують Зеленському, також підтримують військову допомогу Україні”.

“Те, що Зеленський не сказав виборцям Трампа, є настільки ж важливим, як і те, що він сказав. Раніше цього року, щоразу, коли Владімір Путін доводив, що він є перешкодою для миру, конфлікт між Зеленським і Трампом відволікав увагу від безрозбірних бомбардувань Росії або викрадення українських дітей. Тепер, коли Зеленський спілкується більш стратегічно, республіканці чітко розуміють, хто перешкоджає дипломатії Трампа. Близько 64 відсотків республіканських виборців вважають Путіна перешкодою для припинення вогню. Лише 13 відсотків вказують на Зеленського”, – зазначили також в американському виданні.

“Як Зеленський може завоювати прихильність республіканців? Перемагаючи, – написали у The Wall Street Journal. – Продовжуючи перемагати і розповідаючи про перемоги в консервативних медіа. Лише 11 відсотків республіканських виборців вважають, що Україна перемагає, до того як їм розповідають про українські перемоги. Україна фактично не має військово-морського флоту, але знищила 35 відсотків російського Чорноморського флоту. Удари України вглиб Росії знищили 27 відсотків російських нафтопереробних потужностей. Операція “Павутина” знищила російські літаки на чотирьох авіабазах вартістю 7 мільярдів доларів за допомогою українських дронів вартістю 100 тисяч доларів. Отримавши таку інформацію, половина республіканців визнає, що Україна перемагає, а 85 відсотків з них підтримують військову допомогу Україні”.

The Guardian  розповів історію власне суспільної підтримки України, у Франції. “Строк служби глибоководної сітки становить від 12 до 24 місяців, після чого вона зношується і не підлягає ремонту. Дотепер щорічно утилізували близько 800 тонн сіток, що становило серйозну проблему. Зараз сітки з кінського волосу, які раніше використовували для вилову морського чорта з морського дна, застосовуються для іншого вилову: російських дронів. Бретонська благодійна організація Kernic Solidarités відправила до України дві партії сіток загальною довжиною 280 км, які будуть використовувати для захисту солдатів і цивільних на лінії фронту, де бойові дії найзапекліші”, – починався його текст. Христіан Абазіу з Kernic Solidarités пояснив британському виданню, що морський чорт може вдаряти по сітках для його вилову приблизно з такою ж силою, з якою ударяє дрон, тому вони годяться для захисту проти безпілотників.

“Організація Kernic Solidarités була створена після того, як до (Жерара) Ле Дюфа та Абазіу звернулися місцеві українці з проханням про допомогу в наданні одягу, продуктів харчування та медикаментів для громад у їхній країні, – розповіли у The Guardian. – 20 волонтерів благодійної організації доставили дві вантажівки з гуманітарною допомогою на відстань 2300 км до кордону України з Польщею. “Коли ми дізналися, що Україні потрібні сітки, рибальська громада швидко відреагувала”, – сказав Ле Дюф”. У тексті зазначено, що організація може продовжувати збирати “антидронові” сітки у рибаків, але у неї більше немає коштів на доставку їх до України, тому українців просять організувати власний транспорт. Допомагають захищати прифронтові міста України також рибалки зі Швеції та Данії, додали у The Guardian.

Мистецтво і політика

Про підтримку України на світових сценах розповіли у The New York Times. Скрипаль Джошуа Белл і диригентка Далія Стасевська, українка, яка виросла у Фінляндії, разом з оркестром INSO Lviv виконали у Нью-Йоркській філармонії скрипковий концерт композитора Томаса де Гартмана (Фоми Гартмана), який також походив з України. Тепер його готуються зіграти у Торонто і Бостоні. Гартман написав цей концерт у 1943 році, будучи вже в еміграції, і присвятив його Альберту Блоку, єврейському скрипалю, який переховувався від нацистських переслідувань.

Аристократ німецького походження Гартман народився у Хоружівці на Сумщині, у 1917 році йому довелося тікати від більшовиків. В еміграції у Тбілісі, Стамбулі, Берліні та Парижі він належав до оточення філософа і містика Георгія Гурджієва, який ґрунтував своє вчення на музиці і який записував народні співи під час подорожей Кавказом і Близьким Сходом, розповіли у NYT. “Скрипковий концерт, завершений у 1943 році, з'явився в період творчого підйому. Де Гартманн не був євреєм, але його страждання через переслідування європейських євреїв проступають у модальних поворотах концерту та щирих ламентаціях. Іноді він викликає дух клезмеру, не цитуючи його прямо. Десятиліття транскрибування народних мелодій з усього світу відточили його талант до “композиції” фольклору, який здається знайомим слухачам з різних культур. Белл сказав, що кілька членів Філармонії Осло під час репетицій сказали йому, що вони чують пасажі, “прямо взяті з норвезької народної музики””.

“Створений з кінематографічним розмахом, концерт звучить як проекція горя де Гартмана з приводу руйнування його рідної країни. “Схоже, що скрипка є його альтер-его, яке повертається до розірваної війною України і намагається знайти ліризм і красу в країні свого дитинства, яка зараз повністю зруйнована, – сказала Стасевська. – Після примарних акордів оркестру скрипка вступає майже бурхливо з пронизливим звуком, і лунає плач””, – процитували у The New York Times.

Іншого роду музичні події відбувалися у той же час в Італії. “Під тиском активістів Веронська філармонія скасувала плани виступу у січні співака Ільдара Абдразакова, який мав зіграти головну роль в опері Моцарта “Дон Жуан”. 49-річний Абдразаков є прихильником Путіна, агітував за нього на президентських виборах в Росії минулого року, приєднався до його ради з питань культури та взяв на себе завдання керувати державним оперним театром у Севастополі в окупованому Росією Криму. Міністр культури Італії Алессандро Джулі похвалив скасування виступу, сказавши: “Російське мистецтво і культура вітаються в Італії нарівні з іншими, коли вони є засобом діалогу і миру між людьми. Але не тоді, коли вони є інструментами пропаганди на службі деспотичної влади””, – розповіли у The Times.

У британському виданні зазначили, що “намагання скасувати виставу очолював Фонд “Антикорупція”, заснований антипутінським активістом Алєксєєм Навальним перед його смертю в російській в'язниці минулого року. Алєксандр Помазуев, керівник напрямку міжнародної адвокації фонду, сказав: “Абдразаков є відкритим прихильником Путіна, і вони навіть звільнили Сергія Полуніна, [колишнього директора] Кримського театру, щоб звільнити місце для нього, що показує, наскільки Абдразаков важливий для Путіна”.

“Це не перший випадок, коли Абдразаков потрапляє в неприємну ситуацію в Італії, – додали у The Times. – Минулого року його звільнили з ролі в театрі Сан-Карло в Неаполі після того, як проти цього виступив, зокрема, український оперний співак Олександр Цимбалюк, який мав виступати в цій виставі. Цимбалюк заявив, що був “у стані шоку”, коли дізнався, що співатиме разом з Абдразаковим. Абдразакова звільнили з низки інших майданчиків по всьому світу, що спонукало його заявити, що політики “втручаються в храм мистецтва та музики”, щоб зруйнувати його кар'єру. Речниця відмовилася відповідати на запитання, чому театр у Вероні запросив його на січень, незважаючи на негативну реакцію, яку неминуче викличе його поява. Але італійський оперний посадовець, який відмовився від вказування його імені, сказав: “Він найкращий. Він дуже приємний, говорить італійською і тут його дуже поважають. Але запросити його було помилкою, і театр зараз це усвідомлює”.

Автор тексту також нагадав, що раніше в Італії скасували виступ близького до Путіна диригента Валерія Гергієва, який з 2014 року підтримує війну проти України. Вирішальний вплив на це рішення так само мали люди, пов’язані з Навальним, передусім його вдова Юлія. Помазуєв у коментарі The Times, тим не менш, заявив, що його організація не втручається у заплановані виступи в ЄС знаменитої російської оперної співачки Анни Нетребко. Нетребко демонструвала підтримку маріонеткових “республік” на сході України, але не висловлювалася про повномасштабне російське вторгнення з тих пір, як у березні 2022 року заявила, що “засуджує війну”, не є “союзником якого-небудь лідера Росії”, але “любить свою батьківщину, Росію”. “Ми не хочемо наказувати людей за мовчання”, – сказав Помазуєв.

Ще більш помітні зрушення на користь росіян відбуваються цими днями у міжнародному спорті. Так, на спортивні висоти повернулася видатна російська гімнастка Ангеліна Мельникова – у жовтні вона отримала свій другий титул чемпіонки світу в індивідуальному багатоборстві після чотирирічної паузи у виступах через повномасштабну війну в Україні.

Мельниковій та її колегам дозволили знову виступати, але під нейтральним прапором. Умова такого повернення на міжнародні спортивні арени – непричетність до структур, які ведуть війну в Україні. Важливо також, щоб російські спортсмени не демонстрували підтримки російського вторгнення. У цьому сенсі показово, наприклад, що до зимової Олімпіади 2026 року так само знову допустили росіян, але не ковзанярку Дарію Качанову, яка належить до “Центрального спортивного клубу Армії” у структурі Міноборони Росії, зазначили у Le Monde.

Але на чемпіонаті світу зі спортивної гімнастики у Джакарті змагалися аж двоє спортсменів із ЦСКА: Мельникова та Алєксєй Усачев, також звернули увагу у Le Monde. Про Мельникову у французькому виданні написали, що, до всього іншого, “9 травня 2022 року, коли Владімір Путін використовував святкування “Дня Перемоги”, присвячене капітуляції нацистської Німеччини, як платформу для виправдання своєї “спеціальної військової операції”, вона опублікувала в Instagram-сторіз фотографію, на якій тримає табличку з літерою Z, символом підтримки згаданої “операції”. Вона також організувала заходи на підтримку сімей солдатів, задіяних в Україні. Найголовніше, у квітні 2025 року Ангеліна Мельникова балотувалася на праймеріз правлячої партії “Єдина Росія” як незалежна кандидатка на місцевих виборах у Воронежі. Незважаючи на перемогу, вона зрештою вийшла з кампанії у липні, аргументуючи це тим, що не може повністю присвятити себе цій справі, оскільки є спортсменкою високого рівня та капітаном національної збірної з гімнастики”.

Іржавий пояс і діти з “культа”

Кілька західних видань зробили також наголос на вже очевидних наслідках війни та окупації для України. З них The Economist  написав про те, як через постійні російські обстріли занепадає Харків і як за рахунок переміщення підприємств і фахівців розквітає значно безпечніший Львів.

“Аналітики кажуть, що для відновлення таких міст, як Харків, уряд повинен запропонувати податкові пільги та інші стимули, диференційовані за рівнем ризику, тобто за близькістю до Росії або окупованої Росією території, – зазначили у The Economist. – Київ і надалі приваблюватиме багатство, таланти та людей. Майбутнє Одеси гарантоване: це головний порт України. Але значна частина сходу країни може перетворитися на іржавий пояс, який постійно перебуватиме під загрозою війни. Іван Мовчан є генеральним директором компанії USC, яка колись виробляла промислові ваги в Харкові. Коли її завод там був зруйнований, компанія перенесла виробництво до центральної України. Вони хочуть повернутися до Харкова, каже він, “але це буде нелегко”. Він побоюється, що якщо такі компанії, як його, не зможуть повернутися додому, місто усохне до тіні колишнього себе, “як Детройт””.

Ще два видання, The Times і Le Monde, наголосили на наслідках викрадення та ідеологічної індоктринації українських дітей окупантами. У фокусі The Times  був арешт у Росії Іріни Рудніцкой, яку підозрюють у торгівлі дітьми. Раніше російська пропаганда прославляла Рудніцкую як прийомну матір 12 дітей, серед яких були ті, кого окупанти викрали в Україні. У тексті використано свідчення Богдана Єрмохіна, одного з тих дітей під опікою Рудніцкой, кому вдалося повернутися в Україну. Хлопець розповідав, що жінка залякувала дітей і примушувала до праці. Після повернення в Україну Богдана, якого в Росії намагалися призвати до армії, щойно йому виповнилося 18, нічого не відомо про долю маленької української дівчинки Злати, яку також віддали під опіку цій жінці.

Le Monde, у якому розповіли про те, як українських дітей в Росії і на окупованих частинах України вчать ненавидіти їхню батьківщину, наголосив, що найбільшу тривогу викликає майбутнє таких дітей, як Злата, які можуть навіть не пам’ятати своїх ранніх років життя і жити вже під іншими іменами.

Повертати в Україну вдається передусім тих, хто хочуть повернутися і можуть про це заявити, а це лише мала частка від усіх українських дітей, кого росіяни насильно вивезли або “перевиховують” в окупації. Стан, у якому українські діти виїжджають з Росії або окупованої території, у тексті порівняли зі станом тих, хто залишили культ. Вони мовчазні, підозрілі і залякані. В одному із наведених прикладів хлопець, якого привели на меморіал полеглих військовослужбовців у Києві, став раптом співати там гімн Росії.

“Українці знають, що найважче ще попереду, і що час працює проти них. Не тільки тому, що знайти наймолодших стає майже неможливо, але й тому, що чим довше триває війна, тим більше дітей, які опинилися в Росії та на окупованих територіях, виростають з думкою, що вони росіяни, а Україна – ворог, що ставить під загрозу будь-які спроби деіндоктринації, якщо вони дійсно зможуть коли-небудь повернутися”, – написали у французькому виданні.